Сергій Максюта, член Правління Sense Bank
Провідні економісти світу, серед яких і лауреати Нобелівської премії з економіки Роберт Шиллер та Пол Круґман, так і не дійшли згоди щодо того, яким буде 2026 рік. Геополітичні ризики,суперечливий вплив штучного інтелекту, на який покладають надії у контексті економічного зростання, але водночас звинувачують у стагнації, а також ризики рецесії навряд чи поставлять світ перед новою кризою. Проте вони можуть створити вікно можливостей для ринків і економік, що розвиваються, стати «островами зростання» в умовах загального економічного штилю та покращити глобальний економічний ландшафт. Чи зможе Україна скористатися цим шансом? Дозволимо собі стриманий оптимізм й спробуємо спрогнозувати.
Міжнародний валютний фонд, описуючи 2026 рік, говорить про стійке економічне зростання на рівні 3,3% у 2026 році та 3,2% у 2027 році. Очікує, що глобальна інфляція знизиться з орієнтовних 4,1% у 2025 до 3,8% у 2026 та далі до 3,4% у 2027-му. Ці дані виглядають відносно спокійно, без штормів і буревіїв – «м’яка посадка» для світової економіки. Але водночас у МВФ зазначають, що існують ризики, здатні погіршити ситуацію. Наприклад, «можливе загострення торговельних суперечок може продовжити період невизначеності та сильніше тиснути на економічну активність». Той, хто стежить за розвитком ситуації довкола Гренландії, переформатуванням торгівельних альянсів гравців блокчейн-економіки, напруженістю у Тайванській протоці може від себе доповнити, що геополітичне напруження додає економістам причин для хвилювань, розхитуючи функціонування світової економіки через вплив на фінансові ринки, ланцюги постачання та ціни на сировину.
З позитивного: економічну активність може додатково стимулювати зростання інвестицій, пов’язаних із ШІ, а фокус на відновленні фіскальних резервів, збереженні цінової стабільності та впровадженні структурних реформ здатен забезпечити економікам сталу стабільність. Експерти роблять ставки на країни, що розвиваються, зокрема з Південної Америки, і, що цікаво, на Старий світ. Так, головний інвестиційний стратег Northern Trust Asset Management Гері Полін висловив цікаву думку про те, що нині відбувається «перехід з економіки Нового до економіки Старого світу, тому що дефіцит у ланцюжку створення вартості штучного інтелекту може бути не стільки в чіпах, скільки в бетоні – сировині, потрібній для будівництва інфраструктури». Якщо пристати на ці слова, то можна зробити висновок, що окремі компанії та регіони зіткнуться зі зростанням попиту відповідно до потреби в сировинних ресурсах, постачальниками яких вони здатні виступити.
У цій парадигмі Україна, яка, між іншим, у World Economic Outlook МВФ згадується аж двічі в контексті війни та її дестабілізаційного впливу на європейську економіку, постає потенційним ключовим елементом нової сировинної архітектури Старого світу. Наш аграрний сектор – залишається гарантією продовольчої безпеки, а металургія та видобувна промисловість – базою для відбудови європейської інфраструктури. Тому, коли ми говоримо про Україну як «острів надії», маємо на увазі не лише стійкість, а й реальну економічну функціональність, критично важливу для глобальних партнерів, яка трансформує нашу інтеграцію в ЄС з питання благодійності в питання виживання самого Євросоюзу.
Реальний вплив нашого «острова» на світовий ландшафт підтверджують і прогнози Світового банку, який очікує зростання ВВП України на рівні 2% у 2026 році. При цьому НБУ підкреслює, що структурна адаптація триває: попит на українську металопродукцію для інфраструктурних проєктів у ЄС вже зараз перевищує довоєнні показники, а агросектор залишається ключовим гарантом продовольчої стабільності.
Звісно, реалізація цього потенціалу вимагає не лише сміливості, а й глибоких структурних змін: від безпекових гарантій для капіталу до цифровізації митниці та забезпечення енергонезалежності виробництв. Саме ці кроки дозволяють нам вийти з тіні міжнародної підтримки та стати архітекторами спільного майбутнього Європи. Україна сьогодні — це не просто територія стійкості, а потенційне джерело енергії, здатне перетворити економічну турбулентність на хвилю потужного розвитку.