Один з найбільш археологічно вивчених ландшафтів у світі дотепер надає сюрпризи.
Вчені з Гентського (Бельгія) та Бірмінгемського (Великобританія) університетів досліджували глибокі шари ґрунту навколо стародавніх мегалітів Стоунхенджу. Вони застосували електромагнітні методи сканування ґрунту, а також спеціально створену програму напівавтоматичної інтерпретації даних.
В результаті дослідники виявили сотні великих доісторичних ям — і тисячі дрібніших — у самому серці Стоунхенджу, поставивши під сумнів наше розуміння землекористування на доісторичному об'єкті, що інтенсивно досліджується. Відповідну роботу опубліковано в Journal of Archaeological Science, інформує UAINFO.org.
Розкопки шести великих ям підтвердили припущення про їхнє антропогенне походження. Найбільша — шириною понад чотири метри та завглибшки два метри — вирита в крейдяній породі. Викопати стільки кам'яними знаряддями у відносно твердій породі досить непросто.
Вік ями – понад десять тисяч років, тобто вирили її мисливці-збирачі епохи раннього мезоліту, які заселили Британію після останнього льодовикового періоду. І це найдавніший слід землекористування, виявлений у Стоунхенджі.
Читайте також: В Египте раскрыли тайну загадочной статуэтки без головы. ВИДЕО
Раніше вже повідомлялось про знахідку рукотворних ям (давно засипаних ґрунтом) за 3,2 кілометра від Стоунхенджу. Але ті поглиблення наводять на думку про їхнє обрядове призначення, оскільки окільцьовують великі мегалітичні пам'ятники — Даррінгтон-Воллс і Вудхендж — і вириті приблизно під час будівництва як цих споруд, так і Стоунхенджу.
Але десять тисяч років тому жодних мегалітів Стоунхенджу просто не існувало!
Загалом під час робіт археологи виявили понад 400 засипаних землею великих ям (кожна діаметром понад 2,5 метри), шість з яких були розкопані. Датування дуже широке – від раннього мезоліту (приблизно вісім тисяч років до нашої ери) до середньої бронзової доби (приблизно 1300 років до нашої ери).
Безперечно, цікава кожна з цих ям. Знайти сотні нових об'єктів на такому вивченому археологічному ландшафті – таке трапляється не щодня. Але мезолітична виділяється як виняткова. Розмір і форма ями дозволяють припустити, що вона, ймовірно, була вирита як мисливська пастка для великої дичини, такої, як вепрі та олені.
Ця яма, що датується 8200-7800 роками до нашої ери, — не тільки одна з найраніших з небагатьох мезолітичних стоянок поблизу Стоунхенджу (передує, наприклад, стоянці Блік-Мід, розкопаній за півтора кілометра), а й найбільша з відомих ранньомезолітичних ям на північному заході Європи.
Читайте також: На древнем кладбище в Великобритании нашли десятки обезглавленных скелетов
Картографування інших великих ям показує, що вони розташовані на пагорбах на схід та захід від Стоунхенджу. Тобто місце, яке ми звикли співвідносити з обрядовою діяльністю, з друїдами та жерцями, люди активно відвідували практично відразу, як прийшли на острів після сходу льодовика.
Між ранніми та найпізнішими ямами — сім тисячоліть. Тоді як кромлехам (колам великого каміння) Стоунхенджу, за найсміливішими оцінками, не більше 3,2 тисячі років. Виходить, соціальний контекст діяльності людей, що жили в тих місцях, радикально змінювався з часом, але ями вони все одно продовжували копати. Не зрозуміло лише навіщо.
Якщо в ями-пастки в мезоліті ще можна повірити, то аналогічні споруди в неоліті мають дивний вигляд. Кількість дичини до цього часу мала впасти, і в умовах розвиненого землеробства загінне полювання до ям виглядає не цілком раціональним. Рити великі ями до появи залізних лопат праця взагалі трудомістка – тим більше у відносно щільній крейдяній породі.
Складно відповісти на запитання, що так цікавило людей саме на околицях Стоунхенджу. Можливо, нові технології, які дедалі більше проникають у методи традиційної археології, допоможуть відповісти на це питання.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
