Постер до фільму "Мої думки тихі"
Ніщо сильно не лякає українця, як словосполучення "українська комедія". І справді, вітчизняні кінодіячі так "добре" попрацювали над цим жанром, що тепер глядач намагається десятою дорогою оминати гумор на великому екрані. Франшиза "Свінгери" досі нам сниться в нічних жахах. Та що, коли ми вам скажемо справді шокуючу новину: в Україні нарешті зняли якісну та по-справжньому смішну комедію! Називається вона "Думки мої тихі".
Повнометражний дебют режисера Антоніо Лукіча вразив всіх на кінофестивалях у Карлових Варах, у Відні, в Одесі, на Київському тижні критики, а тепер нарешті вийшов у широкий український прокат.
Стрічка розповідає про молодого звукорежисера-фрілансера Вадима (Андрій Лідаговський), у якого є перспектива роботи в крутій канадській компанії. Для цього він мусить записати звуки рідкісних українських тварин, які будуть використані в відеогрі "Ноєв Ковчег". Щоб виконати завдання, хлопець вирушає у свій рідний край – мальовниче Закарпаття. Компаньйоном головного героя у подорожі стає його мама, з якою у Вадима складні стосунки.
Читайте також: 8 причин подивитися український фільм "Віддана"
Доволі дивний на перший погляд сюжет містить дуже важливі теми для роздумів. По-перше, вічне питання батьків та дітей. І якщо Наріман Алієв у своєму "Додому" розкривав цю тему в драматичному контексті, то Лукіч то неї підходить з комедійного боку, але теж у форматі роуд-муві. На щастя, гумор не применшує драматургічну глибину в "Моїх думках". Блискуче зіграна Ірмою Вітовською мама Вадима знаходиться у кризовому страні через страх та думки про те, що вона більше нікому не потрібна. Син вже давно ментально віддалився від своєї родички і думає зараз тільки про самореалізацію. І в цьому полягає друга не менш серйозна проблематика фільму: майбутнє нашої молоді. Тут кожен побачить своє, але, як на мене, трохи сумно, що більшість українських дівчат та хлопців мріють про працю умовних "канадських" компаніях тому що на Батьківщині не можуть знайти умов для самореалізації. Справді вражає, як молодий режисер через комедійний жанр зміг донести такі важливі, глибокі та місцями сумні думки глядачеві.
Але давайте не забувати, що перед нами в першу чергу комедія і вона справді неймовірно кумедна. Діалоги, ситуації, сцени фільму виглядають настільки абсурдними (в гарному сенсі цього слова), що ти перебуваєш у чудовому настрої протягом півтора годин перегляду. Антоніо Лукіч не зрадив саме собі і, якщо ви дивились його короткометражний фільм "В Манчестері йшов дощ", то можете зрозуміти, якого характеру гумор вас очікує. Захопленням головного героя там (у виконанні того ж Андрія Лідаговського) було фотографування людських голів зверху. Хіба записувати звуки тварин – не такий же кумедний абсурд? А сцени на кшталт розмови з дантистом на початку фільму або фраза "можете покашляти" – це справжній скарб для нашого кінематографу.
Читайте також: "Спасение от неловкости", – рецензия на украинскую трагикомедию "Мои мысли тихие"
Неймовірний акторський дует Ірми Вітовської та її екранного сина Андрія Лідаговського запам‘ятається ще дуже надовго. Ми вже бачили Ірму в ролі бабусі у "Брамі", але не менш цікавим стає її амплуа жінки в кризі середнього віку. Вона так грає, що ти взагалі не сумніваєшся, що цей двохметровий хлопець на екрані – її син. Що стосується самого Лідаговського, то за цю притаманну лише йому в українському кіно органічну сповільненість, акторові хочеться просто вручити якусь нагороду. Можна спостерігати як Андрій просто живе, дихає чи дивиться у вікно – і це вам не набридне.
Дуже цікавий контраст у фільмі між операторською роботою, саундтреком та наповненням самого кадру. Трохи затуманена картинка та електронна музика на фоні дають тобі відчуття, ніби ти дивишся якесь європейське авторське інді-кіно. В поєднанні з українськими краєвидами виникає просто унікальний мікс.
"Думки мої тихі" – фільм, яким варто пишатися, і на який треба обов‘язково йти в кіно. Це – нове слово в українському кіновиробництві : кумедне та глибоке водночас.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
