Нафтогазова інфраструктура агресора знову вражена Силами оборони України. 
Колаж: Dengi.ua
У ніч на 22 серпня безпілотники знову влучили у нафтоперекачувальну станцію «Дружба» в місті Унеча Брянської області РФ. Це — не просто черговий об’єкт нафтогазової інфраструктури. Це вузол, який має стратегічне значення для російського експорту нафти.
Що таке НПС Унеча?
Станція є центральним розподільчим пунктом нафтопроаіду «Дружба». Саме тут нафта з Росії спрямовується двома основними маршрутами:
- на північ — через Білорусь до Польщі та Німеччини;
- на південь — через Мозир у Білорусі далі до Словаччини, Чехії та Угорщини.
Окрім того, з Унечі відходить гілка до Балтійського моря (порт Усть-Луга).
Обсяги
Пропускна здатність Унечі — до 60 млн тонн на рік. Але це було на максимумі давно, до війни та санкцій. Зараз фактичний транзит через цю ділянку оцінюється у 230 тис. барелів нафти на добу (2,8 млн тонн на рік).
Наскільки це важливо?
Це близько 5% від усього російського добового експорту нафти. У піковому режимі (до 750 тис. барелів на добу) через станцію може йти до 16% від усього експорту РФ. Проте пікі вже у минулому.
Яка ціна простою?
Всі розрахунки прблизні, зрозуміло. Середня ціна Urals у липні — 65 $/барель. При фактичних обсягах зупинка коштує Росії близько 15 млн $ на день або 105 млн $ на тиждень. Якщо б прокачка йшла на максимумі — втрати сягнули б 49 млн $ на день або понад 340 млн $ на тиждень.
Таким чином, атаки на Унечу — це не лише про вогняні кадри. Це — про удар по кишені Кремля. Кожен день простою «Дружби» означає десятки мільйонів доларів недоотриманих доходів та зниження здатності Росії фінансувати війну. На яку йде 35-40% видатків федерального бюджету РФ. І навіть якщо «Транснєфть» знаходить тимчасові обхідні шляхи, пропускна здатність падає, а надійність поставок стає примарною.
Тож важливий не лише точковий збиток. Важливий поштовх контрагентів Росії до думки, що цей напрямок є нестабільним й розумно диверсифікувати джерела постачання нафти.