Dengi.ua продовжують огляд зенітно-ракетних комплексів, які використовуються Силами ППО України для відбиття російських ракетних атак. 
ЗРК С-300 / Колаж: Dengi.ua
Сьогодні ми завершуємо наш цикл розповіддю про радянську С-300, яка, незважаючи на поважний вік, продовжує відбивати російські повітряні атаки. ЗРК С-300 є радянською розробкою 70-х років минулого століття, його було прийнято на озброєння СРСР 1979 року. Саме ця система ППО прийняла перші бої з початку повномасштабної російської агресії, задовго до появи в Україні сучасних західних аналогів. С-300 належить до великого сімейства ЗРК середнього радіусу дії. На озброєнні ЗСУ перебувають модифікації: С-300ПТ, С-300ПС, С-300ПМУ, С-300В.
Із чого складається С-300
Типовий склад вогневої батареї/дивізіону С-300П/ПС включає:
- командний пункт/пункт бойового управління 54К6/ 5Н63С;
- РЛС підсвічування-наведення і цілевказівки;
- пускові установки (ПУ) 5П85 (варіанти 5П85С/5П85Д) у батареї зазвичай 4-6 ПУ (у дивізіоні – 8-12) по 4 ракети 5В55Р/5В55РМ у кожній;
- оглядові РЛС: 76Н6 ("Clam Shell") для НЛЦ, 64Н6 ("Big Bird") дальнього виявлення (в Україні сумісні з 36Д6М1-1/80К6).
У військових ЗРК С-300В (армійська ППО для прикриття лінії фронту) структура і номенклатура відрізняється: інші РЛС, КП і ПУ на гусеничній базі, а також ракети 9М82/9М83).
Проти яких цілей ефективний С-300
У тактико-технічних характеристиках зазначено, що ЗРК призначений для ураження:
- крилатих ракет (типу "Калібр", Х-101, "Іскандер К" тощо);
- літаків, вертольотів і безпілотників.
С-300В оптимізовано для перехоплення тактичних і оперативно-тактичних балістичних ракет, однак версії ПТ, ПС і ПМУ, які прикривають міста проти балістики, малоефективні.
Радіус дії та обмеження:
- може знищувати крилаті ракети, літаки, вертольоти і БПЛА на дальності до 100 км на висоті до 27 км;
- у модернізованій версії, може вражати цілі на відстані до 150-200 км на висоті до 30 км, але таких ЗРК в України немає в наявності.
Можливості ракет С-300 5В55:
- всі 4 ракети, які знаходяться в одній пусковій установці, мають мінімальний час між запусками 3-5 секунд;
- вага ракети до 1600 кг, а бойової частини – 150 кг;
- розвивають швидкість до 2000 м/с.
Ці ракети зняті з виробництва, використовуються старі запаси, які проходять ремонт і модернізацію.
Що не може С-300:
- не вражає балістичні ракети середньої дальності (типу "Ліщина"), міжконтинентальні ракети, аеробалістичні (типу Х 47 "Кинджал) і оперативно-тактичні балістичні ракети (типу "Іскандер");
- малоефективний при масових атаках безпілотників через дефіцит і дорожнечу протиракет.
Сильні та слабкі сторони С-300
До сильних сторін С-300 відносять:
- дальність/висота перехоплення;
- потужний радар підсвічування 30Н6;
- забезпечення "парасольки" над великими містами/об'єктами;
- інтегрованість з оглядовими РЛС.
Водночас С-300 має низку недоліків:
- вкрай низька ефективність проти балістики;
- вік елементної бази;
- дефіцит ракет 5В55;
- помітність/уразливість позицій.
ЗРК С-300 за своїми тактико-технічними характеристиками ближче до своїх пізніших західних аналогів типу NASAMS або IRIS-T. Радянський ЗРК виграє в них у дальності та висоті ураження цілей, однак поступається в:
- мережецентричності;
- просунутості електроніки;
- логістиці постачанням ракет (дефіцит 5В55 викликаний залежністю від пострадянських запасів і необхідністю ремонту).
Скільки коштує батарея С-300
Вартість батареї С-300 достеменно невідома, оскільки залежить від модифікації, комплектації та року угоди з їх продажу. Так, за контрактом між РФ та Іраном 2007 року 5 батарей С-300 оцінювалися в $800 млн, що дає орієнтир близько $150-200 млн за батарею.
С-300 на озброєнні України
Точних даних щодо кількості батарей/дивізіонів С-300 на озброєнні ЗСУ, зі зрозумілих причин, немає. Відомо про підтверджену передачу Словаччиною одного дивізіону С-300 ПМУ у квітні 2022 року, а також про передачу Болгарією ракет до ЗРК. У відкритих даних можна знайти цифри, що на 2025 рік Україна володіла близько 170 ПУ С-300 ПС/ПТ, 8 ПУ С-300 ПМУ, а також невідомою кількістю комплексів С-300В, що, виходячи з кількості ПУ, може відповідати приблизно 30-45 батареям С-300. Крім того, на українському КП "Іскра" відбулася модернізація РЛС до 36Д6М1-1, яка експортувалася до США, що побічно підтверджує сумісність українських "трьохсоток" з цією РЛС.
Незважаючи на свій вік, ЗРК С-300 залишаються найважливішим елементом української зональної ППО, але їхнім слабким місцем є необхідність постійного ремонту, дефіциту ракет і застаріла електроніка. Тому Україні важливо масштабувати кількість IRIS-T SLM і NASAMS, які набагато краще справляються з крилатими ракетами.
Ми вдячні словацьким і болгарським партнерам за передані ПУ і ракети для С-300, а також усім партнерам, які допомагають їх обслуговувати, бо цей ЗРК, незважаючи на свій солідний вік, робить найголовніше – зберігає життя українців.