На Оболоні знайшли розпис, схожий на твори бойчукістів. Мистецька спадщина опинилася під загрозою ремонту.
На столичній Оболоні, під час планового ремонту фасаду ліцею №20 на Оболонському проспекті, відкрилася несподівана культурна знахідка. Під шаром вагонки, який приховував стіни будівлі впродовж десятиліть, виявили розпис. За попередніми оцінками мистецтвознавців, він може бути пов’язаний із творчістю бойчукістів — унікального українського мистецького явища, яке радянська влада намагалася знищити. Інша версія — це авторська темперна робота художника Степана Химочки, відомого своїми монументально-декоративними роботами другої половини ХХ століття.
Попри унікальність відкриття, мистецька пам’ятка може зникнути вже за кілька днів — будівлю утеплюють, і розпис планують сховати під сучасними матеріалами.
Як відбулося відкриття
Фасад ліцею №20 десятки років був закритий вагонкою. Коли будівельники почали демонтаж старих матеріалів, під ними відкрився розпис — фрагмент панно, виконаний у стилі, що характерний для українських монументалістів ХХ століття.
Саме на цьому етапі ремонтники розпочали утеплення будівлі. Якби не втручання дослідниці мистецтва Олени Борисової, знахідка могла залишитися непоміченою й одразу була б замурована під шаром пінопласту та штукатурки.
«Вагонку вже зняли, але почали утеплювати фасад. Якщо не втрутитися зараз, то цей розпис за 3–4 дні зникне назавжди під шаром утеплювача та декоративної штукатурки», — зазначає Борисова.
Чому розпис може бути унікальним
Бойчукісти: школа, яку намагалися стерти
Бойчукісти — художній напрям, що виник в Україні у 1910–1930-х роках навколо митця Михайла Бойчука. Їхні роботи поєднували елементи візантійського та українського іконопису з модерними техніками, створюючи нову монументальну естетику.
Однак радянська влада визнала цей стиль «націоналістичним» і репресувала більшість митців. Твори бойчукістів масово знищували, а сама школа була викреслена з офіційної історії мистецтва.
Тому будь-які збережені фрагменти чи роботи, що можуть бути пов’язані з цим напрямом, мають виняткову історичну й культурну цінність.
Степан Химочка: майстер українського монументального мистецтва
Інша версія походження панно — робота художника Степана Химочки. Він був представником покоління митців, які працювали у 1960–1990-х роках, створюючи монументальні розписи для навчальних закладів, культурних центрів та громадських будівель.
Його стиль вирізнявся використанням темпери та декоративних мотивів, які перегукувалися з традиціями бойчукістів. Тому ймовірність, що знайдений розпис належить саме йому, теж є високою.
«Можу, звісно, помилятися, але одне зрозуміло точно: це не випадковий декор, а частинка нашої культурної пам’яті», — наголошує Борисова.
Чому варто зберегти панно
Олена Борисова переконана, що розпис не можна замуровувати під утеплювачем. Натомість потрібно зупинити роботи й оцінити його мистецьку цінність.
«Це панно може стати справжньою окрасою Оболоні й нагадуванням, що мистецтво сильніше за байдужість», — каже дослідниця.
На її думку, відреставроване панно могло б виконувати кілька важливих функцій:
- Освітню — для учнів ліцею воно стало б наочним прикладом українського мистецтва ХХ століття.
- Культурну — збережений розпис міг би стати місцевою візитівкою Оболоні.
- Історичну — це нагадування про мистецькі течії, які радянська влада намагалася стерти з пам’яті українців.
Заклики активістів
У соцмережах Борисова опублікувала звернення, де закликала громаду, мистецтвознавців, київську владу й Міністерство культури втрутитися.
Зокрема, активісти вимагають:
- призупинити роботи з утеплення будівлі;
- оцінити стан розпису за участі фахівців;
- розробити проєкт реставрації;
- включити панно до переліку об’єктів культурної спадщини району.
Вони впевнені, що знайти спеціалістів для реставрації можливо, адже у столиці працюють майстерні, які мають досвід відновлення монументальних творів.
Що буде, якщо панно втратять
Знищення цього розпису означатиме не лише втрату художнього твору, а й втрату ще одного свідчення історії українського мистецтва. Адже навіть якщо він не належить бойчукістам, робота може бути важливим зразком мистецтва другої половини ХХ століття.
Експерти наголошують: у Києві й так залишилося небагато пам’яток монументального живопису того періоду. Частину знищили через реконструкції, інші занепали через відсутність догляду.
«Ми дуже часто дізнаємося про цінність речей уже після того, як вони зникли. Але зараз у нас є шанс врятувати цю роботу», — додає Борисова.
Що отримає район, якщо панно збережуть
Якщо влада дослухається до закликів громади, Оболонь може отримати новий культурний об’єкт, який стане:
- туристичною атракцією — розпис зможе привертати увагу не лише мешканців району, а й гостей столиці;
- символом локальної ідентичності — школярі та мешканці бачитимуть у ньому зв’язок із власною історією;
- прикладом відповідального ставлення до спадщини — адже збереження мистецтва створить прецедент для інших подібних випадків у Києві.
Мистецтво проти байдужості
Ситуація з розписом на Оболоні стала ілюстрацією того, як легко можна втратити важливі артефакти минулого. Водночас вона відкрила можливість для громади довести, що мистецтво здатне перемогти байдужість і чиновницьку інертність.
Зараз усе залежить від рішення влади: чи панно стане окрасою району й культурним надбанням для майбутніх поколінь, чи зникне під шаром утеплювача, залишившись лише у фотографіях.
Ще не підписані на наш Telegram-канал "Головні новини Києва – 44.ua"? Тоді долучайтесь, щоб бути в курсі усіх актуальних, важливих та перевірених новин Києва, Київської області та України.
Джерело: 44.ua