90% опитаних українців прагнуть до конструктивної взаємодії з Польщею стосовно вирішення історичних суперечок між країнами – для більшості це питання має бути деполітизованим і не бути частиною міждержавних відносин чи засобом внутрішньої мобілізації для отримання політичних балів.
Про це свідчать результати дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) 17-23 червня 2026 року.
"90% українців прагнуть до конструктивної взаємодії з Польщею. Більшість (57%) поділяють прагматичний погляд, що кожна нація може мати своїх героїв і іншим націям не можна втручатися. Ще 33% розраховують, що через спільні комісії істориків, а не політиків, можна досягти консенсусного погляду", – йдеться у пресрелізі за підсумками дослідження на сайті КМІС у середу.
Соціологи зазначають, що у всіх регіонах ставлення до цієї проблеми приблизно однакове. "У всіх регіонах ситуація доволі подібна і у всіх регіонах більшість українців поділяють прагматичну позицію (і значна кількість – романтичну примирливу (мається на увазі таку, де вирішальну роль грають історики – ІФ-У)). І лише незначна меншість у всіх регіонах обирали конфронтаційні відповіді.
Крім цього соціологи заміряли показник ставлення до поляків (мінімальна соціальна дистанція – 1 (згоден допустити як члена родини), максимальна – 7 (не пускав би в Україну). Так, за майже весь період з 1994 до 2025 року показник ставлення до поляків варіював на межі 4 балів чи трохи вище, це доволі толерантне ставлення. Станом на 2025 рік показник становить 4.1 балу.
"Якщо в 2021 році показник був 3.7 балу, то в 2022 році (після вторгнення) – знизився до 3.0 балу, у 2023 році (у вересні) – 2.9. Фактично у вересні 2023 року поляки для українців вийшли на друге місце за близькістю (після, власне, самих українців). Це були історично найкращі показники за весь період спостережень. Тобто українці бачили колосальну допомогу від Польщі і дійсно були щиро вдячні", – зазначено у пресрелізі КМІС.
І вже погіршення показника до 4.0 у 2024 році і до 4.1 у 2025 році є наслідком таких дій, як-от блокада кордону з польського боку, що почалася в кінці 2023 року. Тобто погіршення ставлення відбулося як реакція українців на такі події. Як наголосили у КМІС, "погіршення, що відбулося після 2023 року, повернуло показники до рівнів до 2022 року (але не до гірших), тобто це було завершення романтичного періоду 2022-2023 років, але не принципова зміна ставлення до поляків. Показники ставлення до них лишаються на рівні, який свідчить про цілком толерантне ставлення".
Окремо соціологи задавали питання про ставлення респондентів до діяльності ОУН-УПА. Так, у 2013 році 48% респондентів негативно оцінили діяльність ОУН-УПА в часи Другої світової війни, лише 19% давали позитивні оцінки, а ще 22% не змогли визначитися (решта 11% просто відповіли "не знаю"). У 2025 році лише 8% негативно оцінювали діяльність ОУН-УПА в часи Другої світової війни, а 37% оцінювали її позитивно. При цьому 50% обрали варіант "важко сказати напевно, негативно чи позитивно" (решта 5% відповіли "не знаю"). Порівняно з 2022 роком трохи вищою стала невизначеність і менше стало тих, хто давав позитивні оцінки. Хоча стабільно низька частка негативно оцінювали діяльність ОУН-УПА.
"Таким чином, зараз, після повномасштабного вторгнення, спостерігається здебільшого позитивне сприйняття ОУН-УПА і їх боротьби в цілому. (…) Проте очевидними є і пробіли в обізнаності про події давними", – зазначається у повідомленні КМІС.
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький так прокоментував дослідження: "Результати наших опитувань показують, що, по-перше, українське суспільство доволі зріло і конструктивно підходить до питань історичних суперечок із Польщею. Майже всі українці проти нав’язування Україні польського погляду на спільну історію, і водночас лише невелика частка українців хочуть нав’язати Польщі український погляд. Для більшості це питання має бути деполітизованим і не бути частиною міждержавних відносин чи засобом внутрішньої мобілізації для отримання політичних балів. Тобто або кожна країна займається своїми героями і не втручається у справи сусіда, або спільні комісії істориків, не політиків, намагаються сформувати консенсусний погляд".
Також Грушецький звернув увагу на те, що в українському суспільстві немає антипольських настроїв. "Навіть у 2025 році, після виборчої кампанії у Польщі з антиукраїнськими гаслами, ми не спостерігали істотно погіршення ставлення до поляків. Взагалі у 2022-2023 роках наші дані достовірно демонструють покращення ставлення до поляків, що було наслідком щирої подяки українців полякам за надану підтримку", – наголосив він.
"Динаміка після 2023 року є охолодженням (які спровоковані не діями українців) і поверненням до попереднього, цілком нормального, ставлення. І разом з цим більшість українців готові підтримати направлення військ до Польщі у разі нападу на неї Росії. Наразі в Україні жодна впливова сила чи авторитетний суб’єкт не вибудовує свою комунікацію на антипольській істерії. Ми бачимо, що і президент В. Зеленський, і представники влади, і представники опозиції, і представники громадянського суспільства наголошують на вдячності польському народові за надану підтримку", – сказав Грушецький.
"Насамкінець, українці і поляки тисячоліття живуть поруч і, на жаль, ми маємо як героїчні, так і трагічні сторінки. Кожна нація має право і на своїх героїв, і на свої болі та образи. І українці, і поляки можуть зачитати одні одному довгий перелік претензій і кожна сторона матиме свою правду. Проте заради майбутнього сучасна національна ідентичність не може розбудовуватися на безкомпромісних претензіях до сусіда, заснованих на подіях давнього минулого", – наголосив він.
"Обидві нації мають дивитися в майбутнє, бачити те спільне, що об’єднує їх зараз. Російський ворог тільки порадіє розбрату між українцями і поляками та всіляко буде намагатися посилити кризу у відносинах. Тому події минулого мають відійти фахівцям і еліта кожної нації має з міркувань відповідальності перед нинішніми і майбутніми поколіннями перестати використовувати історичні питання з суто політичною метою (дошкуляти свої опонентам у своєму суспільстві чи мобілізовувати електорат на свою підтримку, відштовхуючись від образу "ворога", сформованого з країни-сусідки)", – додав Грушецький.
"Зараз багато говорять про формулу "Прощаємо і просимо прощення", і якраз українське суспільство, як ми бачимо з наших даних, готове слідувати за нею. Для українців важливо віднаходити нарешті власну історію (а не історію, написану в чужих столицях і нав’язану Україні, як відбувалося останні декілька сотень років). Українці ще будуть і далі рефлексувати над подіями минулого, у нас попереду довгий шлях і ми неодмінно переосмислимо багато подій та постатей. Але наразі українців не вибудовують свою ідентичність на антипольських ідеях. Для українців поляки не є ворогами. Для українців зараз важливо вистояти у війні з російським ворогом, який знову хоче знищити Україну. Для цього потрібно мобілізувати всі ресурси, як матеріальні, так і духовні, символічні, у тому числі важливо черпати натхнення з багатовікової боротьби за Незалежність. Тому ми закликаємо українське суспільство дотримуватися стриманих і конструктивних поглядів на розв’язання історичних суперечок, а також зберігати нормальне ставлення до наших сусідів. Водночас ми закликаємо польське суспільство продемонструвати аналогічну виваженість і орієнтуватися на спільне майбутнє. Без вільної України не буде вільної Польщі – ця формула, як ніколи, зберігає свою актуальність", – резюмував виконавчий директор КМІС.
Упродовж 17-23 червня 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки, до якого додав запитання про те, як варто вирішувати історичні суперечки між Україною і Польщею. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів у всіх регіонах України (підконтрольна уряду України територія) було опитано 1005 респондентів.
Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася урядом України.
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%.