Арсен Макарчук, голова Державної служби статистики України
На початку липня в Кракові пройшла ICAS-X – конференція, яка раз на кілька років збирає світову експертну спільноту довкола питань аграрної статистики та продовольчої безпеки. Мені випала нагода представляти Україну у відповідних дискусіях. І питання, яке я найчастіше чув від колег: як Держстат взагалі рахує сільське господарство під час війни?
Складно. Але рахуємо – тож і маємо що сказати міжнародній спільноті.
Як війна змінює аграрну статистику
Аграрний сектор – опора української економіки: до повномасштабного вторгнення він формував близько 10% ВВП та понад 40% експортних надходжень. Війна завдала йому прямих збитків на 12,1 млрд доларів, а сукупні втрати оцінюються в 78 млрд доларів. Виробництво агропродукції у 2025 році було на 22,4% нижчим, ніж у 2021-му, а в чотирьох південно-східних областях – нижчим на 89%. Попри це, від початку вторгнення Україна поставила на світові ринки понад 250 млн тон аграрної продукції, з яких 195 млн тон – зернові та олійні. Тому наше сільське господарство – елемент глобальної продовольчої безпеки, і світ має знати, що з ним відбувається.
Очевидно, найболючіший удар війни відчула аграрна галузь сходу та півдня. Чотири регіони – Донецька, Запорізька, Луганська та Херсонська області – у 2021 році забезпечували 13,6% усього аграрного виробництва країни. У 2025-му – лише 1,9%.
Статистика фіксує і те, чого не видно з прилавків в овочевому відділі магазину. Херсонщина, яка до війни давала 12,4% українських овочів і третину баштанних культур, тепер – менше 1% і 3% відповідно; натомість частка Дніпропетровщини в баштанних зросла з 7,4% до 16,5%, а Черкащини – з 2% до 9,2%. Водночас змінилася структура полів: зібрані площі сої зросли у півтора раза, тоді як площі ячменю скоротилися майже вдвічі. Побачити й виміряти ці зсуви – теж завдання Держстату.
Але як виміряти те, до чого неможливо дістатися? Війна ускладнює обстеження і на підконтрольній території: мінування, бойові дії, прифронтові райони, де діяльність триває, а безпечний контакт із респондентом можливий не завжди. Тож ми дійшли принципового висновку: там, де немає контакту з респондентом, методи спостереження Землі не мають альтернативи. Супутниковий знімок у таких умовах може бути єдиним можливим джерелом інформації про те, що росте на полях.
Чому супутник не працює сам по собі
Здавалося б, усе просто: супутник бачить кожне поле країни з орбіти – навіщо ще опитувати аграріїв? Держстат перевіряє цю гіпотезу з 2019 року. І ми в цьому дослідженні вивчаємо досвід кращих: робимо це разом зі Світовим банком, Інститутом космічних досліджень, Статистикою Польщі, Інвестиційним центром ФАО та ЄБРР, а також університетами Страсбурга і Меріленда. За цей час ми разом з партнерами порівняли з офіційними даними оцінки п'яти незалежних постачальників: одного – за п'ять років поспіль, трьох – за один і той самий рік, ще одного – за два роки.
Результат показує розбіжності, і що найгірше, розбіжності неконсистентні. Ще й такі, що багатьох здивують. За цукровим буряком наші дані перевищували супутникові оцінки щонайменше на 4%, а максимальне значення – на 69%, залежно від року. По ярому ячменю – мінімально на 29%, а максимально – у 2,9 раза. По пшениці, навпаки, статистичні дані були меншими за супутникові на 19–40%, а по ярому ріпаку – на 73–94%. По кукурудзі відхилення коливалося від −15% до +85%: напрямок розходження змінювався із року в рік.
Водночас є і обнадійливий результат. Оцінки міжнародної дослідницької команди, з якою ми працювали за підтримки ФАО та ЄБРР, за більшості культур розійшлися з офіційною статистикою в межах похибки вибірки – тобто в межах природної точності будь-якого вибіркового обстеження. Тож для культур, що вирощуються на великих полях, супутник може бути досить точним. Метод працює. Але тільки під наглядом статистики.
Є й обмеження, які неможливо подолати з орбіти. Українські домогосподарства виробляють 28% усієї аграрної продукції країни, вирощуючи багато різних культур на малих ділянках – і супутнику важко розрізнити, що саме росте на кожному городі: для цього потрібні знімки значно вищої роздільної здатності. Саме тому у травні 2026 року ми відновили обстеження сільськогосподарської діяльності населення – близько 23 тисяч домогосподарств у 20 регіонах. Там, де безсилий супутник, працюють фахівець із інтерв’ювання та статистик.
Звідси головний висновок, який ми привезли до Кракова: супутникові дані не замінюють офіційну статистику – вони роблять її повнішою, точнішою і стійкішою. Статистичні спостереження залишаються базою, а супутник – інструментом перевірки, уточнення й доповнення. І ми вже перейшли в цьому питанні від теорії до практики: нормативно закріпили можливість використовувати супутникові дані – затверджені зміни до методології визначають чітке правило, за яким офіційна цифра може бути скоригована, якщо супутникові оцінки перевищують статистичні дані на величину, більшу за похибку вибірки.
Інноваційна, цифрова та європейська
Другий висновок уже не про супутники, а про статистичну систему загалом.Спроможність працювати з адміністративними реєстрами або геопросторовими даними не з'являється під час кризи. Такі рішення будують завчасно – і саме вони підтримують виробництво даних тоді, коли звичні інструменти перестають працювати. Тому Держстат розвиває статистику як багатоджерельну систему, в якій обстеження, реєстри, супутникові знімки та інші цифрові джерела перевіряють і підсилюють одне одного.
Рамкою для цієї роботи є європейська інтеграція. Наша мета – до 2028 року привести українську статистику до європейських стандартів і наступним кроком приєднатися до європейської статистичної системи.
В аграрній статистиці це вже щоденна практика: ми поетапно впроваджуємо вимоги профільного регламенту ЄС (SAIO), за 6 місяців 2026 року вже передали Євростату 36 наборів даних зі статистики сільського господарства (20 – за 2025 рік), готуємося приєднатися до європейських програм моніторингу земель (LUCAS, Copernicus Land Monitoring Service) та готуємо перше інтегроване сільськогосподарське обстеження (IFS) за європейськими правилами. Фактично це стане першим кроком до першого в історії незалежної України повноцінного сільськогосподарського перепису.
Скажу відверто і про перепону. Війна суттєво скоротила наші фінансові, технічні та кадрові можливості, тому перейти від пілотних проєктів до промислового впровадження супутникових даних ми зможемо лише разом із міжнародними партнерами. Це не прохання про допомогу – це інвестиція у стійкість статистичної системи, яка працює в найскладніших умовах у Європі. І уже зараз ми в діалозі з партнерами та однодумцями збагачуємо нашу спроможність здалеку краще бачити велике.
Український досвід став предметом професійної дискусії на міжнародному рівні не тому, що війна створила унікальні умови. А тому що навіть у цих умовах ми продовжуємо тестувати, валідувати і закріплювати в методології рішення, які можуть бути корисними іншим.
Супутник бачить поля. Статистика бачить країну.
Дані важливі.