Загальна чисельність бездомних в Україні може складати від 57 тис. до 121 тис. осіб, і цей показник суттєво відрізняється від офіційних даних держави, які становлять лише близько 1/5-1/10 частини від фактичної кількості бездомних осіб, яка за даними Міністерства соціальної політики станом на 1 січня 2026 року становила 12 451 особа, свідчать результати дослідження, проведеного благодійним фондом "Деполь Україна" у співпраці з соціологічною групою "Рейтинг" та Інститутом демографії та представленого в рамках конференції з подолання кризи бездомності в Україні "Право на гідне життя" в Києві в четвер.
У Києві за обстеженням кількість бездомних осіб більша у шість разів, ніж зафіксовано в адміністративних даних, в Одесі – у два рази, а в Харкові – у 25 разів. Водночас зазначається, що реальна кількість бездомних може бути значно вищою, оскільки, як показало дослідження, існує категорія осіб, яка не відвідує заклади для бездомних і відповідно, є важкодоступними для дослідження. Також унаслідок повномасштабного вторгнення кількість бездомних суттєво зросла. За оцінками експертів, загальна кількість бездомних в Україні сьогодні може налічувати більше мільйона осіб.
Однією з поширених причин бездомності експерти називають сирітство – бездомними стають діти, які зростали у дитячих будинках та не були готові до інтеграції до суспільства після того, як покинули їх.
Іншою поширеною причиною бездомності експерти називають ув’язнення. За їхніми словами, протягом перебування у місцях позбавлення волі ув’язнені можуть втратити житло, зокрема через сімейні конфлікти.
Сімейні конфлікти є іншою поширеною причиною бездомності. Експерти наводять випадки розлучень, внаслідок яких чоловік залишає житло дружині з дітьми і стає бездомним, конфліктні суперечки з дітьми, які стали дорослими та через конфлікт не бажають жити з батьком чи матір’ю, ситуації розділу житлової власності після смерті батьків, коли брати або сестри можуть переписати всю власність на себе. Частина людей стають бездомними через проблеми з працевлаштуванням, у тому числі через втрату роботи: у тому випадку, якщо вони не мають житла, відсутність роботи призводить до неможливості сплачувати оренду.
Окрім того, часто бездомними стають люди з залежністю, що отримують її через те, що не справляються зі складними життєвими обставинами. Такі залежності часто посилюють інші проблеми: сімейні конфлікти, непристосованість до ринку праці, схильність довіряти шахраям тощо.
Повномасштабне вторгнення сприяє появі нових категорій бездомних – серед внутрішньо переміщених осіб (поширені причини – високі цін на оренду на заході України та погане знання української мови) та ветеранів (поширена причина – труднощі з ресоціалізацією.
Експерти зазначають, що державне законодавство щодо роботи з бездомними формально виглядає опрацьованим, однак страждає від суттєвих прогалин, зокрема, через те, що тендерна документація на закупівлю соціальних послуг часто запозичується з програм підтримки інших вразливих категорій населення і механічно переноситься на бездомних без урахування їхньої специфіки. Результатом є програми, що формально існують, але не відповідають реальним потребам цієї категорії.
Серед труднощів, з якими стикаються бездомні, експерти називають відсутність або втрату документів, а необхідність відновлювати документи пов’язана з поновленням доступу до базових послуг, які можуть отримати бездомні: від медичних до послуг з працевлаштування у Центрах зайнятості, отримання соціальних виплат, у тому числі пенсій тощо. Проблема відсутності документів ускладнюється стигматизацією бездомних осіб.
Дослідження проводилося 1-30 квітня, зокрема, експертне опитування – 14-15 квітня.