Думки "Ліквідація" НАБУ і САП та протести в Україні "Будапештська юшка" і рука Москви: як Росія намагається використати акції протесту в Україні
Скандал, який спалахнув навколо обрізання повноважень антикорупційних органів, викликає багато питань і дискусій. Економіст Віталій Шапран робить свій внесок у цю дискусію, розглядаючи те, що відбувається, з різних поглядів, зокрема з позицій московського впливу.
Віталій Шапран Економіст 
Related video
"Будапештська" юшка, тактична поразка і стратегічна перемога
Скандал, який спалахнув навколо обрізання повноважень антикорупційних органів, викликає багато питань і дискусій. В мене є свій погляд на означені складні події. Думаю, що ознайомлення з цим поглядом буде корисним для розуміння наших українських ризиків в найближчому майбутньому.
Тож настав час всім по черзі "насипати копняків". Перед читанням пристебніться.
- Спецслужби. Трохи розчарований діями наших силовиків. СБУ, звичайно, молодці, що взялись за очищення спецслужб від зрадників. За таку ініціативу їм велика подяка. Але манера виконання викликає питання. (А) Чого наловили в НАБУ "дрібної риби"? Що, менеджмент середньої ланки діяв без прикриття заступників голови НАБУ? Думаю, таке неможливо. (Б) Чого тільки НАБУ та тільки один депутат (який вже втік)? А інші зрадники так і будуть залишатись на посадах в держустановах і парламенті та вдавати, що нічого не сталось? З такої дрібної риби буде погана (будапештська) юшка. Розумію, що між аналітичним вирахуванням зрадників і наданням доказів до суду — велика робота, але щоб познімати з посад, навіть арешти не потрібні. У підсумку, деякі активісти виставили СБУ як такий собі "дах корупціонерів". Як на мене, для людей, які гинуть за Україну — це абсолютно неприйнятно.
- Боротьба з інституціями? Розумію, що відрізати повноваження в антикорупційних органів — це був найбільш швидкий варіант ліквідації ворожого впливу. Але замість того, щоб філігранно відрізати групу зрадників від повноважень, вирішили кувалдою (майже по-пригожинськи) влупити по всьому органу. Не всі ж в НАБУ зрадники. В цій ситуації було б більш раціонально воювати не з інституціями, а з групою осіб, які виконували завдання з Луб’янки. А ще більш бажано, щоб така робота була комплексною по всім державним інституціям, а не в одному НАБУ. В принципі, по такому сценарію події зараз і пішли. Інституції залишаються, але перевірки підсилюються. Добре, що визнали помилки.
- Московські "антикорупціонери". Росіяни успадкували манеру проведення операцій в демократичних країнах ще з часів КДБ. Нічого нового вони не придумали й зараз в Україні. Корупція для демократичних країн — це чутлива тема. Немає нічого простішого, ніж звинуватити владу демократичної країни в корупції, посварити їх з партнерами та стимулювати безлад всередині України. Але виникає одне питання: чи дійсно Москва є щирим борцем з корупцією? Всі ж ці дії робляться з іншою метою: з метою захоплення України, насадження тут своєї корупційної ідеології та управлінської моделі часів Золотої орди. Це бажано розуміти не тільки працівникам спецслужб чи прокурору.
- Стратегічна перемога і тактична поразка. Те, що Москва пішла ва-банк в Україні, тільки підтверджує те, що у РФ є чітке усвідомлення: війну на виснаження вони програють. Програють тому, що Україні за 3 роки вдалось стати "транзитною економікою" і частину ресурсів G-7 ми просто пропускаємо через свою економіку і відправляємо на війну. У Кремля ж немає таких донорів, як в України. Тож виграти війну з Україною РФ може тільки вдаривши по транзитній економіці, заставивши донорів-партнерів повірити в те, що не всі їх кошти відправляються на війну, а дещо осідає в кишенях чиновників. Тактично цей раунд ми вже програли, бо транш ЄС урізали, скандал відбувся, маленький Майдан розпочався. Стратегічно, ми все ще не програємо, бо транзитний характер економіки залишився і влада зайняла конструктивну позицію.
- Ознаки та відповідальність. Не буду звинувачувати антикорупційні зібрання навколо ОП в участі в оплаченій акції. Навпаки, дуже ймовірно, що частина тих, хто прийшов, є оплотом демократії в Україні та кращою частиною суспільства. Але на фото з акції неодноразово відмічав наявність там людей, яких дуже давно і міцно пов’язують з росіянами. Що вони там робили: чи підкидали "дрова у вогонь", чи просто самі хотіли зрозуміти, наскільки серйозні пристрасті в суспільстві — не знаю. Підозріло виглядає і відсутність повітряних атак на Київ з боку РФ у період розпалу маленького Майдану. Водночас відмічаю наявність спроби уникнути відповідальності окремих депутатів. Пригадаємо, з чого почався скандал: не з обрізання повноважень НАБУ, а з конкурсу на голову БЕБ. Пригадаємо також, хто був автором змін до закону про БЕБ, хто їх писав і через чий комітет вони проходили. Один з авторів (неслухняний) радісно побіг на маленький Майдан, а другий (слухняний) голосував за правки, які зменшували незалежність НАБУ. Обидва точно працювали не на Україну. І що, обидва так і залишаться на комітетських посадах у парламенті? Тут дозволю собі дати пораду нашим силовикам. Потрібно боротись не з симптомами впливу росіян, а з їх першоджерелом. А більшість їх ініціатив починають своє життя в Україні після затвердження плану операцій в російських спецслужбах, саме з-під пера окремих законотворців. Контролювати законодавчий трафік в ручному режимі в умовах наявності організованих груп зрадників — дуже малоефективне рішення, потрібно усувати від посад авторів.
- Помилки і халатність послів. Дуже поважаю наших іноземних партнерів. Без їх участі моя країна навряд чи б досягла стратегічної переваги у війни на виснаження. Але до них є питання. Цікаво, яким способом посли G-7 так швидко сформували свою думку про події в Україні навколо антикорупційної вертикалі та зробили заяву про занепокоєння ситуацією з НАБУ ще до зустрічі з нашими силовиками. Також цікаво, чому іноземці продовжують торпедувати конкурс з БЕБ, навіть коли вже з’явилась інформація про наявність зрадницького осередку в НАБУ і вже навіть відбулись затримання? А просто є певний прошарок людей, в народі їх називають "грантожери", які наближені до посольств і на думку яких ці посольства орієнтуються. Так от, за моїми спостереженнями, серед таких людей зустрічаються багатенько громадян України (і не тільки України), які ще працюють і на Москву. З лютого 2022 року вже потрібно було б зрозуміти, що росіяни готували агресію не тільки у військовій сфері, а й намагались зруйнувати Україну зсередини. Введення своєї агентури до осередків, які відповідальні за відносини України з ЄС, США та іншими країнами G-7, МВФ, СБ, ЄБРР — є найбільш результативним напрямком для РФ. А результативний він тому, що впливає на допомогу Україні, без якої у війні на виснаження Україна втратила б свою стратегічну перевагу. Настав час панам послам терміново перевірити й своє "українське оточення" або ж звернутись по допомогу до СБУ-ДБР-СЗР.
- Кандидат в Мідаси. Президент Зеленський вже не один раз демонстрував Світу, що він є таким собі політичним Мідасом, який може все те лайно, яке створюють його чиновники (чи противники), перетворювати у зростання свого політичного рейтингу. Зараз перед ним постало таке ж завдання. А спробуйте навести приклади з історії нашої політичної або економічної влади, коли влада визнавала свої помилки. Я не політолог, тому за політичну вертикаль нічого не скажу, але в економічній вертикалі точно таких прецедентів не було. Визнання помилок і проведення роботи над помилками навпаки є підтвердженням наявності в Україні демократичних цінностей.
Підбиваючи підсумки, хочу Вас запевнити, друзі, що російська економіка зараз на порозі великих проблем. В Кремлі є розуміння, що за допомогою США+ЄС вони програють війну на виснаження. До 40% бюджетних доходів РФ відправляє на війну, 75–80% військового бюджету в них йде на поповнення арсеналу, який за три роки просто виснажений, а сам Кремль "штурмують" зараз не тільки росіяни, які постраждали від війни, але й незадоволений російський олігархат. В цих умовах єдиний можливий сценарій виходу із ситуації для РФ — це збурити Україну зсередини та (або) переконати G-7 перестати вливати ресурси в Україну. В тому-то і справа, що "антикорупційна тема" є якраз такою, яка одночасно і збурює українське суспільство, і підсилює недовіру до України з боку G-7. Звісно, російські спецслужби можуть виділити на ці заходи бюджет в десятки мільярдів доларів, бо це все одно менше, ніж витрати на продовження війни. Для людей же, які моляться на гроші, спокуса дорого продатися — дуже велика і від національності це не залежить. Оце і є напевно остання велика битва в цьому раунді протистояння України з Московією. Україна зобов’язана виграти цю битву, чим підштовхне РФ до стадії напіврозпаду, а "вісь зла" — до руйнації.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Джерело
Важливо Без майданів: як Румунії та Грузії вдається боротися з корупцією без НАБУ та САП