Технології та наука Найзагадковіший мінерал, що змінює колір, повертається в Лондон: у чому його секрет (фото)
Дослідники розповіли історію загадкового каменю, який подолав сотні кілометрів від прилавка в Марокко до Лондонського музею.
У 1995 році Лондонський музей природничої історії зіткнувся зі справжньою загадкою — йдеться про досить привабливий, трикутний шматок синього мінералу. Відомо, що в музей його доставила телеведуча Анна Грейсон, пише Фокус.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Завдання з ідентифікації матеріалу лягло на плечі групи експертів на чолі з покійним доктором Гордоном Крессі — вчених чекала непроста робота. Річ у тім, що синій матеріал не був схожий ні на що з того, що їм доводилося спостерігати раніше — по суті, зразок був настільки незвичайним, що вчені запідозрили, що він може бути абсолютно новим для науки.
Відео дня
Відомо, що Анна Грейсон придбала мінерал 1980 року недалеко від Феса в Марокко — їй продали зразок як лазурит. Зазначимо, що регіон славиться своїми мінералами, але Грейсон — сама геолог, а тому засумнівалася в правильності первісної ідентифікації.
У результаті вона звернулася до експертів лондонського музею — камінь виявився настільки незвичним, що команда Крессі аналізувала його понад рік. Вчені застосували синхротронне рентгенівське випромінювання, яке випускає електрони по круговій траєкторії майже зі швидкістю світла, створюючи інтенсивні рентгенівські промені, які можна вивчити для встановлення ідентичності зразка.
Результати аналізу вказували на те, що перед вченими ні що інше, як аериніт — простими словами, матеріал зовсім не був новим для науки. Відомо, що аериніт вперше був описаний вченими ще 1978 року, а його назва походить від грецького слова, що означає "блакитне небо", а його колір створюється способом перенесення електронів між атомами заліза.
Вчені виявили, що зразок породи, придбаний Грейсон, складався з мільйонів кристалічних волокон розміром менше ніж 1/10 000 міліметра. Уздовж цих кристалічних волокон проходять ланцюжки іонів заліза Fe²⁺ і Fe³⁺, полегшуючи перенесення електронів між атомами. Цей механізм призводить до поглинання світла під час потрапляння на мінерал — саме тому матеріал залежно від точки зору може здаватися безбарвним або яскраво-синім.
Тепер, через три десятиліття після початкового аналізу, зразок матеріалу повертається в лондонський музей. За цей час команда під керівництвом Джордана Ріуса в Барселоні встановила унікальну атомну будову аериніту, але сам зразок також дав змогу ідентифікувати кілька інших анонімних зразків мінералів у Музеї природної історії.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вчені розповіли, скільки насправді існує загадкової темної матерії у Всесвіті.
Раніше Фокус писав про те, що фізики з'ясували, звідки взялася загадкова темна матерія: відповідь може здивувати.
Під час написання використано матеріали NHM's Minerals Gallery, Natural History Museum, IFLScience.